радість — дості, ж. 1) Почуття задоволення, втіха, приємність. •• З [вели/кою] ра/дістю з готовністю, задоволенням, дуже охоче. З яко/ї ра/дості чому, для чого. 2) Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. || Приємна, втішна… … Український тлумачний словник
радість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
радість — [ра/д іс т ] дос т і, ор. д іс т у … Орфоепічний словник української мови
життєрадість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
на радість — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
радісний — I (який відчуває / виражає радість; сповнений радости); зраділий (який відчув радість); у[в]тішний (який приносить утіху, радість; який виражає радість, удоволення); у[в]тішливий (який приносить утіху, радість); відрадний (який несе відраду,… … Словник синонімів української мови
радісний — а, е. 1) Який відчуває радість із приводу чого небудь. || Який виражає радість. || Який має веселу вдачу; життєрадісний. 2) Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. || Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. || Викликаний радістю … Український тлумачний словник
радіти — і/ю, і/єш, недок. Відчувати радість із приводу чого небудь. || за кого – що, з чого. Відчувати радість за кого небудь, з приводу чиїхось успіхів, приємних, радісних подій і т. ін. || кому, чому. Відчувати радість з якоїсь нагоди, з певного… … Український тлумачний словник
радіння — I рад іння я, с. 1) Дія за знач. радіти. 2) Те саме, що радість 1). 3) Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості. II р адіння я, с., заст. 1) Дія за… … Український тлумачний словник
радіти — (відчувати радість від чогось), радуватися; у[в]тішатися, у[в]тішитися, тішитися, потішатися (маючи приємність, утіху від чогось); тріу[ю]мфувати (із приводу якогось успіху) Пор. веселитися … Словник синонімів української мови